Здобутки Незалежної України очима громади

За матеріалами тижневика “Міст”
Автор Наталія Комар / Автор  фото Наталія Комар

Дата 24 серпня назавжди ввійшла в історію українства як крок у державотворенні незалежної України. Тож, святкування 21-ї річниці Незалежності у Філадельфії завдяки старанням організаторів – Українського Громадського Комітету – були масштабними, яскравими та урочистими. Дводенна програма включала в себе офіційну та розважальну частини, що дало змогу задовільнити уподобання як  старшого панства, так і молоді. Так громада вшанувала історичну пам’ять українців, причетних до відродження вільної незалежної держави, й українську культуру, яка не просто існує, а ще й динамічно розвивається і заявляє про це повсюдно. І все це сукупно нагадало, що ми є однією великою українською родиною і нам ще є чим пишатись, навіть в непростих умовах сьогодення.

Традиційно офіційна частина святкування включала  молитву за Вільну Україну, прочитання Акту Проголошення Самостійності України,  а також доповідь Наталії Скочиляс “Україна: електорат та політики”, привітання представників уряду й  дипломатичного корпусу та виступи творчих колективів, зокрема хорів “Прометей” і “Акколада” та вокального ансамблю “Брати Добрянські”. У їх виконанні звучали патріотичні пісні та молитви за рідну землю на підтвердження вагомості дару свободи й омріяної незалежності для нашого терпеливого народу.

Але ж держава  твориться й сьогодні, це - не тільки справа минулого чи далекого майбутнього. Тож хочеться нагадати сучасникам, зокрема, у час політичних перегонів, домінування власних амбіцій та інтересів, провокацій та спроб знову й знову розділити українців, що саме в єдності - наша сила та процвітання, майбутнє наших дітей та внуків. Тому виступи наймолодших   цього вечора викликали нові сподівання і, як “ковток свіжого повітря”, оживили  та збагатили свято. Дзвінкі голоси  малечі лунали впевнено та по –дитячому  безпосередньо, зворушивши всіх присутніх.

Фестивальна частина святкування  відбулась в українсько-американському спортивному центрі “Тризуб”  погідного  недільного дня  26 серпня. Ідея заходу як єдиного мистецького продукту полягала у показі українського народного мистецтва і  поєднала пісню, музику та танець. Адже душевність, енергійність, потужність, ритм і глибокий символізм етнічних мотивів  викликають у публіки захоплення та довершують дійство. Незабутнім було знайомство глядачів із гостями з України – Академічним театром музики, пісні і танцю “Зоряни” (м. Кіровоград). Професійність, відточеність, легкість  і природність виконання відчувалась у кожному  русі,  у кожній хвилині перебування на сцені  всіх, без сумніву, талановитих учасників колективу: музикантів, артистів балету й солістів.

“У наших  сценках - історіях із життя народу закладено душу й емоцію, а не тільки механіку та техніку виконання. Тому ми звертаємо особливу увагу на духовно-емоційну цінність кожного номеру, на те, як актори відтворюють почуття, спілкуються й доносять образ до глядача”, - зазначив Микола  Кравченко, продюсер колективу й директор Кіровоградської  обласної філармонії.  І справді,  театральні сценки сприймаються  як цілісна наповнена картина.  А розмаїття народних костюмів і  вишиванок, що  милують око переливами кольорів та багатством оздоблення, і звучання характерних народних інструментів стають“родзинкою” святкування. “Зоряни” представили публіці фрагменти  програми “Ятрань”, що оригінально була поставлена ще у 1978 р. Анатолієм Кривохижею, відомим хореографом і засновником колективу.  А зараз  цей проект відновлюється  спільними зусиллями ансамблю “Волошки” та “Зоряни”, що й привело український колектив на терени Америки. “Ми пишаємось співпрацею, самодіяльний колектив “Волошки” та професійний “Зоряни” злились і показали в найкращому світлі українську культуру ”, -прокоментував Тарас Левицький, художній керівник ансамблю “Волошки”.

Свято продовжувалось за участі танцювального ансамблю “Десна” (Торонто, Канада), який представив низку народних, класичних танців   і сучасних постановок: “Гуцул”, “Волинь”, ”Гопак”, “Кантрі”, “Цигани”, “Шахтарі” тощо. Різноманітність музики, вишуканість костюмів, контрастність  танцювальних жанрів і жартівливі номери забезпечили легкість і свіжіть у їх сприйнятті та, звісно, успіх серед широкого кола шанувальників.

“Десна” працює під художнім керівництвом Юрія та Люби  Грекових, які  генерують творчі ідеї та формують художнє бачення українського танцю. Ансамбль багато гастролює, часто бере участь у майстер-класах і засвідчує вірність українському танцю, хоч і не цурається новизни у творчості. “Українська культура має для нас цінність, бо звідси  наше коріння, а  народний танець – це жива енергія, що надихає. Тож ми з того й черпаємо!”, - так Тарас Павлюк влучно описує  мотиви відданості  та позицію колективу однодумців.

Частим гостем і учасником українських фестивалів є Іннеса Тимочко-Декайло. Ось і  цьогоріч скрипалька завітала на свято, щоби потішити  слухачів незабутніми виступом, створити піднесений настрій і святкову атмосферу.

“Справжній артист повинен передати емоції, власне задоволення від роботи. Жоден виступ не має права проходити безслідно, а навпаки, мусить закарбовуватись у памяті і асоціюватись з позитивними емоціями”, - зазначає Іннеса. І справді, слухаючи виконавицю, потрапляєш у полон музики, тонкої імпровізації та насолоджуєшся майстерністю істинного музиканта.

Опісля естафету перейняв  ансамбль “ВОКС Етніка” (Нью Йорк), що забавляв  присутніх аж до вечора, виконуючи українські народні пісні  в новій інтерпретації, сучасних аранжуваннях, спонукаючи до танцю та підспівування. Усім відомі композиції, серед яких- “Ой, у лузі червона калина”, “Ой, у вишневому садку”, “Їхали козаки”, “Ой, ти Галю” тощо, звучали оновлено і вийнятково привабливо.
Господарі фестивалю подбали  про комфорт і естетичне задоволення майже  двох тисяч відвідувачів, організувавши чудові гуляння та розваги, смачні наїдки та ярмарок, проголошуючи  все товариство справжніми українцями, ненавязливо залучаючи до доброї забави в найкращих українських традиціях.

“Я радію сьогоднішньому успіху нашого заходу. Наша традиція, наша культура розвивається, робиться модерною та, водночас, не втрачає своєї  живої енергетики, тому  й не застаріє. Дух незалежності та перемоги ще панує, що неодмінно приведе до результату!”, - підсумував  Євген Луців.

Загалом,  задум і концепція фестивалю сприяли позиціонуванню українців серед багатоетнічної аудиторії, виразили всю яскравість, музикальність і  співучість нашого народу, показали, що ми на рівні з іншими етнічними групами в Америці гідні пошани й що варто рахуватись із такою державою як Україна.

21-а річниця Незалежності України  наштовхує на думку про повноліття нашої країни, час переосмислення та відповідальності за свої вчинки, перші підсумки та аналіз як  досягнень, так і невдач, це свого роду - рубіж. Тож, поцікавимось позицією нашої громади у питанні: “Чи є чим пишатись українцям за роки незалежності?”. Ось, що ми почули у відповідь у нашому опитуванні:

Тарас Левицький, художній керівник танцювального ансамблю “Волошки”:
Ми не можемо ігнорувати політику, вона є.  І вона зробила нашу державу одинокою і відкинула на узбіччя у світовій спільноті. Але ми  й надалі маємо  чим пишатись,  і це – мистецтво   та  доступна мова порозуміння, яка може відрізати усі політичні межі, які штучно ставлять і розділяють. Тому нам треба спокійно працювати далі, не демонструвати та не відповідати  на агресію.

Андрій Копчак, відвідувач фестивалю:

Відверто кажучи, існує наліт негативу від болотного політикуму та маніпуляцій. Але й надалі хочеться відкривати нашим дітям і  світу  Україну в непримарній її славі, а в реальних людях і їх досягненнях в спорті, мистецтві, медицині, науці тощо. А сьогоднішній день остаточно переконав мене в тому, що українці, долаючи багато перешкод, попри все, плекають і не дають застигнути  в часі нашій культурі. Тож побільше можливостей та перспектив!

Микола Кравченко, продюсер Академічного театру музики, пісні і танцю “Зоряни” : 
За 20 років важко все і зразу перебудувати, але поступово зрушення стануть відчутні. У мене  є великий  життєвий досвід і я маю із чим порівняти: по-перше, для нас є вагомим “відкритість воріт” для спілкування, навіть банальне спрощення виїзду в інші країни, а також  деяке призупинення  масового відтоку з колективу за кордон  і  курс на підтримку культури з боку держави. Однозначно є чим пишатись, бо й це - досягнення. Ну, і приємно, що українці не втрачають рідних традицій і духу.

Євген Луців, куратор Фестивалю:

Якщо іноземці хочуть дізнаватись про нашу культуру, долучаються до неї й пізнають, то це свідчить про життєдайну магічну силу українського народу. І в цьому -  наша гордість.

Іннеса Тимочко – Декайло, скрипалька:

За 20 останніх років Україна розвивається в музичному напрямі: усе більше й більше нових пісень і нових імен. Ми всі раділи перемозі талановитого Павла Табакова в проекті світового рівня “Голос країни”, уболівали і підтримували Назара Савка як чудового виконавця. Зараз є багато творчої молоді, представників  нової генерації, які все роблять з душею, і сучасно, і по-українськи, променіють енергією та бажанням  самовираження. Це і є позитивом, і цим  варто пишатися.

Ольга Грицишин, відвідувач фестивалю:

Питання нашої умовної незалежності  є досить болючим, бо всі ми хочемо видимого результату  й економічних покращень, перспектив для дітей на рідній землі, а насправді українці в своїй же державі стали заручниками. Важко бачити таку недовіру  й утиски з боку інших держав, навіть у ситуації з  Євро-2012, а потім - на  Олімпіаді. Але ж якою була  наша радість за перемоги українців! Тому пишатись треба нашим простим народом, який зараз пише історію України.